У звичайному житті людина навряд чи помічає, що живе створіння не має сильнішого і вірнішого охоронця ніж: орган зору. Миттєвого погляду достатньо, щоб замінити тисячі слів і звуків.
Існує ряд захворювань, які не загрожують смертю, але позбавляють людину радості сприймати оточуючий нас чудовий світ сонця і фарб. „Темна вода”, „Жовта вода”, „Зелена катаракта”, „Очна мігрень”, „Глаукома”- це назви, які дали люди одній з найпідступніших хвороб ока.
Глаукома – захворювання з певним симптомокомплексом, в якому на першому місці стоїть підвищення внутрішньоочного тиску. Це захворювання при несвоєчасному розпізнаванні і нерегулярному лікуванні веде до сліпоти і стійкої інвалідності.
Глаукома виникає в зв’язку з місцевими змінами в самому оці і загальними порушеннями в організмі.
Глаукома частіше спостерігається у людей старше 40 років. Особливість цього захворювання в тому, що воно протікає повільно, роками поступово знижує зір і тільки випадково хворі дізнаються про зниження зору на око, коли закриють здорове, або під час медичного огляду.
В інших випадках хворі пред’являють скарги на туман, миготіння мушок перед очима, райдужні круги навколо джерела світла, головний біль, відчуття різі в очах. Пізніше до цих скарг приєднується пониження зору. Такі хворі мають окуляри , але покращання гостроти зору не спостерігається.
Глаукома може розпочатися з гострого приступу, який виникає внаслідок хвилювання, перевтоми, фізичного перевантаження, вживання алкоголю, після надмірного куріння, довготривалого перебування в темноті. Гострий приступ проявляється появою сильного болю в оці, у відповідній половині голови, потиличній ділянці, буває нудота і блювота, виражена застійна ін’єкція очного яблука. Гострий приступ глаукоми може бути діагностований як мігрень, зубний біль, гострі шлункові захворювання, грип.
Виявити захворювання в гострому періоді буває важко: не знаючи ознак глаукоми, хворі не звертаються за спеціалізованою допомогою і не пов’язують дану симптоматику з захворюванням очей.
У даних випадках хворі або ж зовсім не лікуються, або довго лікуються від головного болю, неврастенії, поки різке пониження зору не змусить їх звернутися до окуліста.
На жаль, хворі звертаються уже в пізній стадії глаукоми, коли лікування малоефективне. Наведу кілька цифр сумної статистики. Так, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, на планеті близько 105 млн. хворих на глаукому, з яких 9,1 млн. -сліпі на обидва ока; 5,2 млн. хворих зареєстровано вперше.
В Україні нараховується близько 200 тис. хворих на глаукому.
У Вінницькій області більше 10 тис. Щорічно ви¬являється нових 1400-1500 пацієнтів. Кожен рік близько 100 чоловік з глаукомою отримують групу інвалідності, що складає близько 25% від первинної інвалідності з приводу патології органу зору. На обліку в районі знаходиться 208 хворих, 22 хворих взято на облік вперше, із яких в ІІІ-IV стадії 12 хворих. При III – IV стадії глаукоми гине зоровий нерв, що призводить до сліпоти. Тільки раннє виявлення та лікування може затримати та попередити втрату зору.
В очному кабінеті поліклініки районної лікарні, кабінеті долікарського огляду проводиться вимірювання внутрішньоочного тиску, в дільничній лікарні та лікарських амбулаторіях також проводиться вимірювання внутрішньоочного тиску людям старше 40 років 1 раз в три роки, хворим з цукровим діабетом 1 раз в рік, з метою виявлення глаукоми в початкових стадіях.
Хворі на глаукому повинні систематично не рідше одного разу у 1-2 місяці обстежуватися, навіть тоді, коли почувають себе добре.
Якщо таке лікування не допомагає нормалізувати внутрішньоочний тиск, то проводиться оперативне лікування.
Пам’ятайте, що своєчасне звернення до лікаря допоможе ранньому виявленню глаукоми, а виконання всіхлікарських призначень і дотримання режиму може зупинити розвиток захворювання і зберегти зір.
Тетяна Калініна,
лікар-окуліст.
Схожих публікацій немає.
Меню сайта